Оці стосунки, ці слова наївні фальші,
непевність дій, обмеженість у рухах,
коли всі кроки прораховано подальші,
які несуть самотність і розруху.
Обов’язок перед всімá якийсь важливий,
що силує на прив’язі тремтіти,
коли без голосу виконуєш нажúво
чужі слова, що змушують боліти.
Уся безглуздість запитань постійних, втечі
від обіцянок й, врешті, втрати віри,
призводять до зупинки пульсу й кровотечі,
коли здирати їх тату зі шкіри.
І ці стосунки, що ув’язнюють, вбивають –
частина непідтверджених теорій.
Нехай тривають ще, нехай вони тривають
окремими фрагментами історій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2016
автор: Інна Руснак