Ми в любові живем, Повелось так давно
це від Бога нам дар. в лабіринтах буття.
Ми життя пізнаєм, Нас по світу вело
є в серцях наших жар. це палке почуття.
Так нам доля дає,
що любов, як ріка,
найтеплішою є,
як і юність дзвінка.
Ми у праці жили Хоч бували в житті
і в теплі, і в біді. і в любові жалі...
І щасливі були Виручали тоді
у роки молоді. нас батьки й матері.
І хоч наші літа
відлітають, як мить,
не міліє душа,
ми ще вмієм любить.
І не наша вина, Все частіше бува
що закони такі. в нас гірчить на душі.
Замітає зима Ми знаходим слова,
наші мрії палкі. пишем нові вірші.
Хоч на скронях вже сніг,
в очах часом роса,
та любити ж не гріх,
нас любов зігріва!
Ми повторюєм знов Закликаємо всіх:
всі молитви свої, -Ви любов бережіть,
щоб і далі любов бо ж із давніх часів
нам світила в путі. на ній держиться світ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657152
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 04.04.2016
автор: геометрія