Коли зима надломиться й впаде
Під ноги кашею зернисто-сніговою ,
Тоді вже сонце довший день пряде,
Й весна прибуде стежкою кривою.
Теплом своїм розбудить голий гай
І воду в річці вітром поколише,
І забуяє-оживе розмай,
Забувши до зими про спокій-тишу.
І ранки стануть щедрі роси пить,
В них сонечко купатиметься часто,
Й тікатимуть у далину степи,
Простори лук простеляться квітчасто.
В природі – все, як треба, все, як слід:
І час тече, й міняються картини.
Чому ж такий неоднозначний світ,
Коли життя стосується людини?
14.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657219
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)