Зима припорошила все сніжком,
Зробила це, немов уже востаннє,
Підперезалась синім пояском,
Щоб проліском упасти, як розтане.
Коли ж весна загляне в рідний край,
Кульбабами затче рясні долини,
Підніметься ще вище небокрай,
І пустить парашути тополині.
А сонце, як торкнеться до води,
Ловити буде в ній дрібненькі хвилі,
І очерет, зимою ще рудий,
Стріляти стане стрілами новими.
Немає сили, щоб весну спинить,
Вона найголовніша у природі,
Примхливі в неї день і ніч, і мить,
Чарують нас при будь-якій погоді.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657233
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)