Піду́ я знов босоніж стежками сяйва ночі,
І загублю́сь навмисне посеред дивних тіней,
А ти повік не лишиш мене на самотині,
Бо за́вжди відшукаєш й вдивлятимешся в очі.
Охоче поверну́ся для зустрічі з тобою,
Впаду́ вогнем у краплях на біле підвіконня.
На мить втрима́єм подих, долоня до долоні
Збентежать нам повітря магічністю спокою.
Дощем весня́ним я розтану між обіймами,
Скоріш злечу рожевим сонцем в море обрію.
Про нас укотре хтось складе нову мелодію,
Що сягне зорей у танку гармоній з римами.
В фіналі щезне пісня й настане час розлучення —
Тобі не ска́жу й фрази, втечу за неба край.
Достатньо знати, що...
Ти Мій Рояль,
А я Твоя навіки Музика.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657247
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Алёна Крылова