Роки наші, як птахи, розлітаються...
І не спіймати їх і не наздогнати...
Тільки б намарне за ними не жаліти
І дивлячись їм в слід, лише посміхатись...
Птахи летятьу вічний свій вирій,
Нема згадки у них повертатися...
І швидко так, не встигнеш озирнутися,
Як знову летять попрощатися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2016
автор: Квітка))