Сковорода – не по мені, лиш, плаче.
Не в мене одного – душа кричить!
Підсмажусь – не один я! Чую й бачу,
Як в пекло хтось, - «поперед батька мчить»!
Та я – не переймаюся від того.
Давно, уже, над прірвою завис.
Тобі – туди ж, як і мені. Униз......
Давай зіграєм, друже, в «підкидного»?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657283
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Андрій Бабич