скільки можна пестити себе ілюзією падучої зірки?
дощ накрапав у склянку донесхочу води, щоб пити і не напитися.
я тримаюся міцно за тебе поглядом із надією усе-таки будь-якою ціною
втриматися..
і до біса мораль та етику.
мої двадцять три роки не навчили мене геть нічому, окрім римування і як після безсонної ночі здаватись бадьорою.
якби ми помінялись ролями - я була би мужчиною, а ти - жінкою,
ти неодмінно би був згвалтованим..
знов прикриваєшся, немов металевим щитом, за однією зі своїх найнадійніших посмішок.
так посміхаються лише діти - усім обличчям, відверто, до болю у м'язах, що зводить вилиці.
я ненавиджу тебе. пристрасно, дико, безтямно ненавиджу.
хто надав тобі таке виключне право із мене сміятися?
не торкайся мене ані кінчиком нігтя, ані щетиною, ані видихом.
і пішов би ти разом зі своїми клятвами гіпократа та моїми комплексами електри.
але знай - якби я була чоловіком, а ти - жінкою,
я б цілувала тебе до втрати
свідомості..
і начхати мені на усіх фройдів та юнгів разом узятих,
мій діагноз один-єдиний без психоаналізу зрозумілий - до божевілля закохана,
бо цікаво,
як би пояснили джонсон та мастерс,
що від одного голосу
можна оргазмувати?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2016
автор: Майя Грозова