Люди затиснуті в ящики цінностей,
Догм, суперечок і мертвих надій.
Сковані часом у пошуках здібностей,
Зігнані в стада, позбавленні мрій.
Недоживі, недостиглі, налякані
Смертю і сміхом безумця з небес.
Кривлять обличчя розмиті й заплакані
З болем і страхом чекають чудес.
Скільки потрібно вам часу й сміливості
Щоб повитягувать з мізків сміття
І зрозуміть, що не буде можливості,
Ще раз прожить ваше тлінне життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657336
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Олексій Сонях