Білі фортеці білі дні
Що пролітають понад світом
Угоди в силі - і весні
Вже присягають перші квіти
Суворочолий дикий час
Благослословляє нас рукою
Сивобородий Карабас
Пускає миті за водою
Та поміж ними обома
Поміж весною і часами
Підступно шкіриться зима
І тріумфує над богами
Побіля неї є пітьма
І відчаї і безнадія
Нікому просвітку нема
І нечисть вся чекає Вія
Щоб заарканити весну
За безцінь здати людоловам
Як пам*ятник страшному сну
Умів розхитані основи
Хто порятує світ тепер
Коли над ним висить загроза ?
Золотогривий сонце-лев
Зникає і провістить грози
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657417
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Той,що воює з вітряками