Убрався сад весняним білим цвітом,
Землі дарує ніжний аромат,
Який мандрує неосяжним світом,
І знову повертається у сад.
Стоять прекрасні ніжні наречені,
Чекають сонця, наче жениха,
А під ногами килимки зелені.
Травинку кожну вітер колиха.
Десь забарилось сонячне проміння,
Послало небо на віночок сніг.
Тримало міцно вишеньки коріння,
Краса суцвіття падала до ніг.
Холодна ковдра весну укриває,
Під його гнітом падає вбрання.
Весільні сукні із дерев знімає,
І закликає знову до спання.
Але усе в природі має чергу
І сніг відпустить, бо прийшла весна.
Вона благословляє наречену,
І холод лютий з саду проганя.
Здобувши в поєдинку перемогу,
Яскраве сонце пестить сад теплом.
В життя прекрасне вказує дорогу,
Красу вінчає з миром і добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657426
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Лана Мащенко