Приснилось якось матері, немов
Свої літа у сніп важкий в’язала,
Ще й стрічечку вплела туди – «любов»,
І сніп життям своїм вона назвала.
Перебирала кожен колосок
І соломинку, що його тримала,
Вже пережитий чималий життя шматок,
А скільки ще перетерпіти мала!
Усе було: невдачі у дітей,
Проблеми внуків: і хвороби, й бали,
Та не знайшла якось вона ніде
Тих колосків, коли… про себе дбала.
Проснулась мати з думою про сон,
Шукає стрічку з назвою святою,
Солома зникла й мамин колосок…
А може, мати та була сліпою?..
20.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657479
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)