Не захотів - і не побачив,
А, може, бачив, та не зміг -
Ніяк не зміг мені пробачить
Отой старий глибокий сніг...
Мені ж бо не звикать без тебе,
А пам"ятаю, то живу.
Все пам"ятаю, що й не треба,
А, надто, - скошену траву...
Щоранку бачу: сонце сходить...
О, як воно тоді пекло!
І вщент спалило дикі сходи,
Якими нам вертать в село...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2016
автор: Наташа Марос