Там, де любов, там і омана.
Та це нас тішить повсякчас.
Не кожна дівка – Роксолана,
І Олександр – не кожен з нас.
Кохають Катрі і Ганнусі,
Бо ми ж не хлопці, а – орли!
Дівчат повернемо, матусі,
Та не такими, як були…
Закриють двері – ми в кватирку…
Ех, нас бояться недарма.
Ми козарлюги із Охтирки,
І вже таких ніде нема.
Дівки і вдови незчисленні
Сватів у гості хай не ждуть,
Бо наші справжні наречені
Ще під столом долають путь.
Бентежна сила в тілі грає…
Он сонце сіло, хлопці йдуть.
Постороніться – ми гуляєм,
І гай, і вулиці гудуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: Галина Будянська