Минуле було майже прекрасним,
Сьогодення ж просто страшне...
А яким же буде майбутнє,
Щасливе, чи гірко - сумне?
Ти не той з ким я хотіла бути,
Не мій ти принц, на білому коні...
Зустріч з тобою- один смуток...
А може це все тільки уві сні?
Як міцно я кохалаі - ота осінь,
Мое сердце, навіщо зчарувала?
І пробачення ти, пані, не попросиш,
Брехнею своєю, розчарувала...
Я сама собі брешу, вмовляю
Я тебе не люблю, не люблю...
Забираєш ночі, забираєш,
Не потрібні, я всеодно не сплю...
Бо знову серце питає і мучить,
Не дає зрозуміти ті миті...
Коли жовтень всі межі порушив,
Коли тільки для тебе, хотіла я жити...
Душить втома від кохання цього,
Я жити так більше не хочу!
Не має сили, бути ради когось,
Та правду сказати так важко у вічі!
Ти не той з ким я хотіла бути,
А тепер в коханні тобі зізнаюсь...
Чи можливо таке долі забути...
Я ніколи тобі не приснюсь...
То був би дивний сон, в якому я щаслива,
Тай то мабуть, до певноі межі!
Серце сльози болючі зронило
Ти безжально встромив у нього ножі!
"Нас зберегти," ти не зробиш нічого,
Ти так просто це кажеш мені...
Я залишу тебе нашій осені...
І скорюся нарешті весні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: Квітка))