Столько просьб у любимой всегда!
У разлюбленной просьб не бывает.
Как я рада, что нынче вода
Под бесцветным ледком замирает.
И я стану - Христос помоги! -
На покров этот, светлый и ломкий,
А ты письма мои береги,
Чтобы нас рассудили потомки,
Чтоб отчетливей и ясней
Ты был виден им, мудрый и смелый.
В биографии славной твой
Разве можно оставить пробелы?
Слишком сладко земное питье,
Слишком плотны любовные сети.
Пусть когда-нибудь имя мое
Прочитают в учебнике дети,
И, печальную повесть узнав,
Пусть они улыбнутся лукаво…
Мне любви и покоя не дав,
Подари меня горькою славой.
_ "_
Стільки прохань у коханої завжди!
Тільки в розлюблених їх не бува.
Я така рада - вода вже насправжки
Стихла під льодом безбарвним. Зима.
Стану і я, поможи мені, Боже,
На оцей пОкрив і світлий, й ламкий.
Ти ж всі листи збережи й тоді, може,
Нас розсудити нащадки змогли б.
Щоб виразніше вони і ясніше
Бачили хто ти: і мудрий і смілий.
В славній твоїй біографії лише б
Не залишались прогалини білі.
Надто солодке питво це земнеє,
Щільні тенета любовні занадто.
Хай у підручниках діти імення
Будуть читати моє, може, й завтра.
Повість кохання печальну дізнавшись,
Хай посміхнуться нащадки лукаво.
Спокій й кохання мені, ти, не давши,
Так подаруй же гірку мені славу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: Радченко