Так хочеться повірити в добро,
Що зацарює в нашій Україні,
І сивий, мов туман, старий Дніпро,
Здається, хоче теж у це повірить.
Він тисячі тече уже років,
І ріки кров'яні, і смерті бачив,
Чув дзвін копит, мечів серед степів,
Життя людей беріг, напівсобаче.
«Коли ж уже Бог зглянеться на нас,
Чи вислужимо в нього іншу долю,
Чи зорі сповістять нам про той час,
Коли ми розпрощаємось з бідою?
І скільки ще нам треба воювать,
Вертаючись щоразу у минуле,
Як діти будуть жити-виживать?
Війна укотре нас в дугу зігнула…»
Немов полин, ковтав Дніпро слова,
Щоб гіркоту розбавить, ніс їх в море.
Народ збирає знову булава,
Донбас і Крим звільнити щоб від горя.
21.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657808
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)