Ніч,не мовчи!
Не полони мене мовчанкою!
Нагадуючи мої гріхи,
Не називай мене самозванкою.
Як же хочеться злетіти в небо,
Злетіти далеко,де хмари пливуть,
Здалека побачити синьоводі озера,
Що радість несуть.
Які ж гарні зорі!Яке місячне сяйво!
Дивилась би на них до нестями,
Квітучі й запашні мальви,
Передадуть вітання мамі.
Ніч накрила місто глухою мовчанкою
Мов темним покривалом давно забутих мрій,
Лише вона,мов леді піднебесною хмаринкою
Полонила красою ілюзій.
Яке гарне місто у мареві ночі!
Яскраве,цікаве й водночас сумне.
Не бійся відкрити перед правдою очі,
Все одно біль мине.
Ніч-пора для думок
Краще забути про все-
Й скриньку Пандори закрить на замок.
Не залишай ,ніч моя,у самоті мене.́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657972
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2016
автор: Просто Віка