Мамо, матінько, матусю
Серденько не край.
Я до тебе повернуся,
Тільки ти чекай.
Через гори, через доли
І через льоди
Вже домів полину скоро,
Тільки підожди.
Мамо, матінько, матусю,
Ластівко моя.
Вже давно у край свій рвуся,
До твого вікна.
Хоч з космічної мандрівки,
Хоч з морського дна
Повернуся до домівки.
Не сумуй одна.
Поклонюсь низенько в ноги,
Ніжно обніму.
Про усі свої тривоги
Сповідь дам сумну.
Про усі свої дороги
Щиро оповім.
Про вершини, про пороги,
Про бурлацький дім.
Ой, болить старе серденько
Ноги не несуть,
Я тобі, моя рідненька,
Спокій принесу.
Знов засвітить в домі щастя,
Зникнуть сум і біль.
Більш ніколи на криластих
Не помчусь звідсіль.
Виглядай мене, матусю
В бокове вікно.
З тої стежки, що в майбутнє
Повела давно.
Виглядай, я повернуся
І чекай, чекай!
Лиш одному я молюся
Ще не помирай.
1991.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658037
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2016
автор: Юрій Прозрівший