Я на вікні розкидаю слова,
Червоним маркером не дуже файні рими.
Не бачать очі, серце тільки зриме,
Розкидаю, щоб ти зібрать змогла.
Не напишу як написав би Блок,
Шекспір, Шевченко, ще якась еліта.
Моя душа буденністю покрита,
Бо Бог не допускає помилок.
Затерли рими ми уже до дір,
І кожен другий з нас - поет, писака.
З таким розкладом вірші вже до сраки,
Коли слова дешевші за папір.
А тут у морі потонули дні.
І в небесах згоріли всі історії.
Я радий: в цьому світі ми одні,
змогли змінити звичні траєкторії.
Я на вікні розкидаю слова,
не бачать очі серце тільки зриме.
Моя душа без пафосу без гриму,
ЩОБ ТІЛЬКИ ТИ ВІДРИТЬ ЇЇ ЗМОГЛА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Дід Михалич