Знов лунає від тебе дзвінок, мов спасіння,
Ніжний голос по той бік втішає уже.
І сповзає із пліч важелезне каміння,
Вкотре рідним стає те, що було чуже.
Довга відстань і наша «не наша» дорога,
Бо з тобою хотіли інакшого ми.
Я в одному зі снів запитаю у Бога,
Де зі стежки убік випадково зійшли?
Але чую твій голос й терпляче чекаю
Поки звільнять шосе, аби вже без завад.
А тим часом із гальм легко ногу знімаю,
Ми єдині, а поза – вогні автострад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Інна Руснак