Смеркалось, горіли свічки.
Розпатланий Вітер гонився,
Догнати хотів потічки,
У відчаї бив і казився.
Трощилось, ламалось гілля,
Ридали десь двері і шибки.
А Річечка сяйвом здаля
Уперто ставала на дибки.
Вривається Вітру терпець -
Так хочеться спрагло припасти.
По небу пливе Каганець,
Так ясно, хоч шити, хоч прясти.
Смеркалось, розсипалась сіль,
З Чумацького Шляху додолу.
Зіркова пливла заметіль
Із Вітром все швидше, по колу.
В шаленому танці забувсь,
Затих, розсипаючи жарти.
До стиглої Хмари горнувсь,
Дощу розливаючи кварти.
08.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Ліна Ланська