…

моїх  пісень  вже  нема,  
Словами  залиті  щоки,  омите  тіло,
німа,  лиш  папір  і  літери...так  це  я,  мій  закоханий  в  прозу  друже...
Я  прокинулась  

Сходять  з  розуму,  ходять  одна  до  одної  
думки  мої,
Я  була  б  у  тебе  закохана,  якби  ти  у  мене  був
Але  кохання  непрохане,
Світло  не  може  любити  пітьму...
Та  що  ми  один  без  одного,  коли  стріляти  верлібрами  в  голову,
Невже  нас  можна  назвати  людьми?!

..Я  тримаю  в  руках  твою  душу,
Муза  твоя  у  долонях  спить,  
А  ти  їх  так  нестримно  цілуєш
Росу  світанкову
Любов  твоя  не  роса
Не  сполохай  весни,  яка  тільки  прийшла  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658209
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.04.2016
автор: Ваньоха Р.