Ми вийшли за межі диванів - легкого комфорту,
Скінчились оазні святкові вогні міражів,
Лишилася поруч лиш друзів надійних когорта,
Пустельними бурями зламано сотні борців.
Пісок лізе в очі, найменші таємні шпарини,
Збивається подих, барханам не видно кінця,
Води би ковточок, спочинку хоча б на хвилину,
Із гілкою мирту чекаєм назустріч гінця.
Зі строку, що дали, лиш два залишилось позаду,
Казали, що сорок, а значить ще вдосталь путі,
Колись навчимося з оточення зводити Раду,
З роками зуміємо - ліплять життя не святі.
Покинули межі, а вийшло – потрапили в «Зону»,
Розставлено пастку, полюють за нами «чужі»,
Щоб знов у рабів кільцювати сталевим припоном.
Зі Сходу на Захід повзем повз державних мужів.
ЛД
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2016
автор: Оксана Дністран