До справжнього – не кожен доросте.
Зачахне, чи заглушать бур’янами…
Твоє кохання – Соняхом цвіте,
Та відстань незборима – поміж нами.
Такий яскравий, щедрий дивоцвіт
Під небом синім променисто сяє.
Я ж в темноті з’являюся на світ,
Коли цілющих променів немає.
Стелюся я, Берізка польова,
Волошками милуюся у лузі,
Тонке стебельце маю, як трава,
Спираюся на родичів, та друзів.
Коханням щедро можу зацвісти,
Коли тепло, і дощ, і досить сили.
Та як до тебе сяйвом дорости,
Якщо ти хочеш вільним бути, милий?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2016
автор: Ірина Лівобережна