Мені явився вмерлий рок'н'рол
Прийшов до мене в сон, як це буває,
Спитав ламповим тембром радіол,
— А хто мене сьогодні пам'ятає?..
І підморгнув, мов хромом кадилак,
Що нині догниває в автошроті,
Не так все, як гадалося, не так,
Зійшли ми не на тому повороті...
А мій двійник ще й досі на коні
І мало хто помітив ту підміну,
Коли, тоді ще, справжньому мені,
Комерцією вистрілили в спину...
І що тепер? — ні духу, ні душі,
Лиш видимість, насправді недолуга...
Мовчать про це налякані вірші,
Бо знають добре, що таке наруга...
Ти маєш все? Ніщо тепер воно!
Не тіш себе об'ємом інформацій,
Це не реальність, це — ЗD-кіно
Скерованих проекцій і прострацій...
Ну все, чувак, бувай!.. І він пішов
Туди, де не закінчились пригоди...
Й згадав я!.. Раптом відповідь знайшов,
Впізнавши постать зниклої свободи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658434
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2016
автор: Ніколя Петрович