* * *

Я  чекаю  дощу  золотого  і  теплого,
Із  надією  гляну  у  прозору  блакить.
Бачу  сонячний  диск  ,  а  за  ним    -  дивну  тінь,
Навіть  пісня  пташини  чомусь  не  бринить.
Дух  землі  обімлів    у  пекельному  полум’ї,
І  гроза  гуркотить  у  небесній  імлі,
Ген  клубочиться  хмара  ,важка  чорна  хмара,
Розгризаючи  обрій  на  клапті  малі.
Намагаюсь  сказати  щось  ніби  крізь  сон,
Та  не  чує  ніхто  цього  зову  німого,
а  воно  вже  пече  –  це  розбуджене  зло,
та  і  досі  немає  дощу  золотого  .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658461
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2016
автор: Оля Андрієвська