Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
Ти не жив як я, не знав мої ночі.
Всі ми грішні й смертні. Це собі затям.
Я прийшла сюди, щоб забути відчай.
І байдуже вже - де оті чесноти.
У душі давно б'ються протиріччя,
Білий янгол знов чорного супроти.
Бачиш, ось цей дим - він кружля високо.
Та йому ніколи не сягнути неба.
То і ми такі ж. Нас вітрів потоком
Занесе туди, куди нам й не треба.
Я така, як є. Іншою не буду.
На вустах солодкий присмак від вина.
Скинь мене з очей, наче ту облуду,
Коли ж ні, то пий... Пий усю до дна.
10.04.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2016
автор: Богданочка