мої стіни такі холодні і побиті грозами
споєні їхнім дощем дощенту щемлячого
ти вже пробач мені. я підкорена дозами
наркоти слякоті і туману терплячого
моя цегла осипана сотнями цифрами
закутана в фарби палітру і прозу
графіті на стінах живуть логарифмами
вимальовують квітку мімозу
моя душа темна і давно уже втрачена
померла від солі морського припливу
чорна бездушна ніким не побачена
я поховаю її до запливу
мої вежі розбиті і давно не під небом
мої сходи осіли і заросли бур'янами
я здичіла як звір що ховався під пледом
мене не повернеш ніколи словами
час нагороджує мене лише шрамами
глибокими дикими і незагоєними
відгороди мій замок високими брамами
щоб не світити ранами загноєними
мої стіни такі холодні і побиті грозами
моя цегла осипана сотнями цифрами
моя душа темна і давно уже втрачена
чорна... бездушна... я не пробачена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658486
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.04.2016
автор: #tenderness