червоні нитки
переплелились у клубочок
ти проковтнула його
і він кожен день важчає
не відпускає
слова
що не злетіли
осіли в ньому
прижились
закупорили кисень
і настане день
наберешся сміливості
вирвеш його зі своєї трахеї
і залишки ниток із заплетених бронхів
кривавий клубок у твоїх руках
найважчий з усіх
зів*яла квітка
що палає червоним
внутрішнім
майжевічним
бо ніщо не вічне
певно що
передай його
тому хто не почув
те що мало б бути почутим
хто заплів цю червоність
здавив твоє дихання
ти забрудниш його долоні
своїм зів*ялим коханням
кривавочервоним
і він..
його викине
злякавшись
кольору своїх рук
кольору твого серця
а потім буде жива вода
ти вимиєш нею його руки
і злегка посміхнувшись
підеш
назавжди
та навіщо все це?
навіщо бруднити чиїсь руки?
знищ цей клубок самостійно
вимий свої нутрощі цілющою водою
щирою безтурботністю
й живи далі
вільно
спокійно
та все непросто
чи надто просто
а клубок розростає
ться далі
...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: do_not_disturb