2 частина
Рано – вранці на-світанку
Братці знову на ногах.
В торби воду, сіль, буханку,
Сала шмат.І в дальний шлях.
Йшли городом, вздовж садочку.
А з усіх кінців села
На рибалку до ставочку
Поспішала дітвора.
Ну, а братики звернули
Спілим полем до ріки,
Що далеко ген заснула,
Обгорнувши острівки.
У дорозі притомились.
Віднайшли старий ручай.
Відпочити примостились.
Взялись заварити чай.
Не набрать води дзвінкої.
Той струмок геть занесло,
Закущавів осокою.
Замулилось джерело.
Навернув Гриць волосину
І ожив струмок умить,
Співом задзюрчав пташинимю
А водиця! Аж кортить!
І з тих пір ручай прозорий
Пригощає залюбки
Подорожніх, всіх хто оре,
Хто плекає хліб, квітки...
Знов в дорозі наші братці.
Он здається вже й мета.
Та уперто наближаться
Не бажає річка та.
Що за лихо? В чому справа?
Скільки йдуть, а все дарма.
Ось скінчилася отава.
Ось піски. А в них мара.
Навкруги пісочні гори,
Ні краплиночки життя.
І ніхто не заговорить,
Не цвірінькає потя.
Ні трави, ні деревини
На десятки миль довкруг.
Ненаситний дух людини
Розірвав життєвий круг.
Знов робота є для Гриця,
Знов русалок в поміч зве.
Відродити цю землицю
Їм наказ новий дає.
І розтанула пустеля.
Скрізь лани, сади, гаї,
Гомінкі людські оселі
І невтомні солов”ї
Наші братці шлях далекий
Подолали якось враз
Крізь зеленії намети,
Під дзвінкий пташиний джаз.
Вже далеко на підході
З річки бридко й злісно тхне.
По воді масні розводи.
Де ж тут буде щось живе?
Не набрати хлопцям раків,
Риби також не здобуть,
Як довкруг з відстойних баків
В річку л”ють усяку муть.
-Ну, русалки- трудівнички,
Щоб повік з смердючих труб
В замордовану цю річку
Більш не лявсь ніякий бруд.
Раків ще б – цілу торбину,
Щоб не соромно вертать,-
Гриць четверту волосину
Взявсь на палець навертать.
Торба враз заколихалась
Мов страшне яке звіря.
З річки плями повступались.
Зник сморід, прийшло життя!.
А на фабрики й заводи
Із відстійників гнилих
Потекли оті смороди
В кабінети і цехи.
Що почалось тут! Усюди
Лемент, гвалт і біготня,
Розкопали стічні труби
Промивали – без путя!.
А чистісінька водиця
Протікає без журби.
Довелось розкошелиться
Полагодити фільтри.
Ну, а наші добрі друзі
Повернулися в село.
Здивували всіх, в окрузі
Зроду раків не було.
Цілий вечір із батьками
Обговорювали план
Як той волосок останній
Скористати дітлахам.
Тато радив самокати,
Мати – новії штанці,
Гриць хотів би автомати,
Васильок – ще й олівці.
А Петрусь завжди мовчазний
Дав пораду ось яку:
-Створим парк з басейном справжнім
В інтернаті-дитсадку.-
Ця ілея всім до серця
Прикипіла якось вмить.
Зранку трійця наша вперта
В дитбудинок той спішить.
І пішов в роботу п”ятий
Чудодійний волосок.
-Хай сиріточки малята
Теж послухають пташок.
Хай нарвуть квіток веселих,
Поласують у садку,
Похлюпочуться в басейні ...
Може зникне вічний сум.
Стануть хай вони щасливі.
Ну, а нам і так гаразд.-
Накрутив Гриць волосину,
Даючи такий наказ.
І здійснивши волю п”яту
Ті русалки назавжди
Розпрощались. А хлоп”ята
Парк навколо обійшли.
Їх серця залила гордість!
Це ж не кожному дано
Розширяти людям обрій.
Піднімать їх на крило.
Пампушками й пирогами
Рідний дім братів зустрів.
Гордий батько, рада мама
За таких сво синів.
В домі добре світле свято,
Щира радість, щедрий стіл.
Сотворили ті хлоп”ята
Стільки добрих славних діл!
Що ж, у казці все можливо.
А в житті не просто, ні.
Тільки той, хто зріс сміливим
Здатен вистоять в борні.
Й той, хто серцем добрий, щирий
І кому струмить завжди
Біль безправних, нещасливих,
Поля, лісу і води.
Ось вся казка вам, малята,
Хай вона залишить слід.
Пам”ятайте й вірте свято :
Лиш добро врятує світ!
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658501
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.04.2016
автор: Юрій Прозрівший