Я дитям народився бажаним,
Бо брати ще малими пішли,
Їх маленькі могилки, курганом
У батьківському серці лягли.
Дозрівали отава на лузі,
Ще гуділи в затишку рої,
Всі раділи у сільській окрузі,
Що мої, стали справжні батьки…
Та минали роки, рік за роком,
Певно зверху батькам дано знак,
Чи законно, а чи ненароком,
Виріс я, наче перст, - одинак.
І полоще тривога серденько,
Бо чомусь син у мене один,
Є у серці курган, не близенько
І єдина кровинка – мій син.
Бог мені подарив двоє внуків,
Цих орлят, в яких крила ростуть.
Це надія - мої непослухи,
Діда й батька продовжують путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658517
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.04.2016
автор: Віталій Назарук