Коли мій сум блукав поміж беріз
У безнадії десь тебе узріти,
Сочився соком крізь тонкий надріз
І пуп’янки вціловував на вітах,
Я так жадала піднебесну синь,
Як спраглий воду в міражах пустельних.
Гірчило небо, сіре у полин,
І кутало печаль в рядно ретельно
Як хижий звір, час вигнувся у лук,
Холодним вістрям цілячись у груди,
Та не шукала ліків я од мук,
Відкрила душу – будь нехай, що буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Оксана Дністран