Я не чекаю подарунків, доле,
Бо ти, на диво, щедрою була.
Засіяла безумств широке поле,
А врожаї зібрати не дала.
А врожаї колосяться на сонці,
Цілуються і кличуть буревій.
Зернинкою залишаться в долоньці
Із сліз і сміху, втрачених надій.
Із сліз і сміху, хто там не заплаче,
Коли усе щоденно шкереберть?
Коли і радість, покритка неначе,
Бо щастя те - одна маленька смерть...
Бо щастя те зухвале, випадкове,
А далі біль, сум"яття і печаль.
Смерч не минає поле волошкове,
Понівечив гримасами проваль.
Понівечив волошку синьооку -
Зів"яла серед золота пшениць.
Побачив дощ ту витівку жорстоку,
Лежала проти неба долілиць.
10.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Ліна Ланська