Не хвилюйся за мене. Все буде, як має бути.
Скине хустку біленьку сад, що леліяв бджолу,
Плід зав’яжеться з цвіту, я зможу оте забути,
Що в мені народилось, пробившись крізь сіру млу.
Не хвилюйся за мене, я крилець складать не стану.
Пильнуватиму їх, щоб злітати ввись до небес,
До яскравого сонця, якого колись дістанусь,
Що спалить усі болі, пороги і сум увесь.
Не хвилюйся за мене. Живи, як вогонь в жарині.
Все, що маєш по собі лишити, спіши лишить.
Будеш в серці моєму, неначе мазки в картині
Сальвадора Далі. Хоч все змити доля велить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)