Я прокидаюсь і відчуваю твої припливи,
Твою внутрішню постать і пересічнсть
З тобою минають літа і зими,
Хвилини йдуть як стрімка космічність.
Твоя невичерпна чудова постать,
Невідає як розлітаються на частини,
Люди як крихти яким довелося,
Напувати тебе тримати, жаліти.
Люди - комети, Вони проходять,
Ідуть вперед, як пароплави в морі.
Може, за обрієм бачать, знаходять -
Галактики інших, предвісників долі.
Твоя особливість не людської породи,
Твоя невичерпність не йде, не минає.
Люди - комети, вони проходять,
Ти не проходиш, бо досі кохаю!
261215
© Вікторія Загорська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Вікторія Загорська