Сади диміли квітом раннім,
Ще ранок землю не збудив,
Коли Чорнобиль небо зранив,
Піднявши смерті гриб туди.
Раптово мертві впали птахи,
Безжальний атом бив людей.
Живе ставало сірим прахом –
Спасіння не було ніде.
Тримає ці картини пам’ять,
Застерегти щоб від біди.
Що мали люди там, пропало.
Коли й хто вернеться туди?
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658824
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)