Слова не підбиралися уперто,
Хотілось ними витиснути біль,
Та він у душу, наживо й намертво,
І доля, мов трагічний водевіль.
Слова мовчали з тишею німою
І тільки нерви струнами вночі,
Про те, що так хотілося з тобою,
Про те, що так не можна і мовчи.
Слова не підбирались, та душили,
Ховалися гарячими слізьми,
І надто швидко покидали сили,
Немов душа тікала із тюрми.
Слова згорали в променях світання,
Та залишали свій одвічний слід.
І шепотіли губи – Це востаннє,
Хтось перетнув мій особистий світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2016
автор: Svetastik