Вільним птахом летіла над містом
Складала пакунки недорозуміння.
Що для тебе свобода,Жозефіно?
Те ,що ти живеш в ХХІ столітті?
Чи що маєш шикарне волосся
Довгі ноги і грацію рухів.
Чи тримала ти в темінь колосся,
Чи скрутили до болю знов руки?
Відкриваючи двері найширше
Відчуваєш життєве повітря.
Ти як незалежна самостійна віха
У суспільстві зламів і падіння.
По дорозі тихіш чеберяєш
Як сховатись від сорому,гніту?
І над обрієм тихо вітаєш,
Та крило зачепило сумління.
Підіймаєш повіки до неба
Тихо Господа мовчки благаєш🙏
Дай свободу,дай поклик для мене
Чиста совість,думки і бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2016
автор: Ольга Швидка