Послухай слово, слово українське.
Воно, як правда, вічне і святе.
Воно твоє від батька і від неньки -
Неоціненне слово золоте.
Послухай слово тихе, мелодійне
Звучить, як флейта, а чи як рояль.
Воно, мов сталь, міцне, тверде, надійне
Й на щастя, ніжне, а чи мо* , на жаль.
Іде луна з древлянського народу,
Слов’янську кров тривожить клич земний:
«Борітеся» же , пращури, за мову,
Любімо і шануймося у ній.
Устань, земляче, й низько поклонися
Тій мові, що страждала в таборах,
На згарищах конала, й на полицях
Винищувалась, бо «наречієм» була…
Була? Та ні! По праву не судилось!
Не можна знищить те, що вічним є.
І я, маленький паросток твій, мово,
Своїм віршем вшановую тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658974
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2016
автор: Олена Жежук