У вирій злітає
Клин в далечині,
Та чогось немає
Миру на землі.
Де ж мир? Де Любов?
Повсюди лиш зрада.
Лиш помста і кров
Зібрались на раду.
Лиш помста і кров
Вже пишуть закони.
А де ж та Любов?
По кому б'ють в дзвони?
Вкраїну ховають,
Справляють поминки,
Уже доїдають
Осінні обжинки.
Вже п'ють, запивають
Вкраїну і мову,
А потім ридають,
І каються в змові.
Де ж діли основу?
Одні перегони.
Вкраїну і мову –
Добийте ж їх дзвоном.
Вона ж вам засіла,
Як кістка у горлі.
Кінець вже доспів.
Доспів хижі орли.
Вкраїна і мова
Вовік неподільні,
Вкраїна і мова –
Це рай хлібосільний.
Вкраїна і мова –
Як він і вона.
Вкраїна і мова –
Як муж і жона.
Нехай їм не буде
Кінця, ані краю,
Тоді й не забудем
Дорогу до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659038
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2016
автор: Лобов