Від хвороби боліли суглоби,
Нило серце й волосся сушило.
Якось темно ішла по дорозі
Боязківну опівніч зустріла.
Я спитала її :-Ти куди так?
Вона очі убік відвернула.
Може ти все ж таки загубилась?
А вона наче й слів тих не чула.
Знову прошу
Ти вимов хоч звуки,
Я тобі допомогу дарую!
Тиха дама пришвидшує кроки
І за рогом вже вид чимчикує.
В потонулих очах не побачиш
Дивний страх,що напрошує личко.
Боязківна не скаже,що плаче.
Вона тихо покине приміщення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2016
автор: Ольга Швидка