Чомусь так багато у нас чорного,
чорного і сірого,
а ще червоного.
Немає гармонії.
Згубились кольори райдуги.
Смуток і біль.
Рани та смерть.
Чорне як біле.
Біле як чорне.
І сльози...
Прозорі.
Солені.
Багато сліз.
Багато солі.
Але і вона не в силі нейтралізувати зло,
що повзе чорним, сірим і червоним гадом по українській землі.
Що ж нам робити, люди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659102
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 12.04.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)