[i]Моя Ти зоре безталанна,
Мій закапелок від усіх,
Така небесна світла манна
Понад туманами доріг.
Губити долю по шляхах,
Бо діаманти тільки зверху,
Ми всі нагадуєм комах,
Що метушаться по поверху.
Куди піти ? Кого спитати ?
Де у щастя є засув ?
Щоднини буду помирати,
А ніччю воскресати знов,
Бутоном в темряві світати
Під куполом твоїх альков
І в радість сонце загортати,
Яке від Тебе я знайшов...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659144
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2016
автор: Мандрівник