– Поглянь, – сказав святий мені –
Що бачиш?
– Бачу світ зелений…
– А зараз?
– Зараз – у пітьмі…
–І хоругви утрачені.
Зреклися Господа, в гріхах,
Брехнею виїдені очі
Сліпців отих, до зла охочих,
Зруйнований надії дах…
- Що бачиш ще?
Вдивляйсь пильніше.
– Птахів…бездонне синє небо…
– А зараз?
– Зараз – у вогні
І, навіть, сірника не треба…
Усе зчорніло згарищем
Людського гніву і засуду.
Погаслий з отакого блуду,
Розтерзаний святий Едем…
– Чим зараз дихає етер?
– Сліпуче сонце, Дух витає.
– Ну, а тепер?..
– Немає ніц… І взагалі
Землі немає…
Повстала Правдонька свята
Супроти зла століть тяжкого –
З душі твоєї воля та –
Земля розквітне, чи, нікого.
Спасибі, старцю мій святий,
За погляд мудрий і глибинний,
І віковічний, благочинний –
Пізнати світ цей непростий.
12 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2016
автор: палома