Легше за все обманювати самого себе,
та від цього легше не буває,
свічка Життя уперто догорає.
Волосся сивіє, погляд цілеспрямований,
йде людина відвертим, упертим своїм шляхом,
а буває й хибним.
З щедрої криниці Життя п`є цілющу водицю,
баче своє відображення,
в її ясному, чистому покривалі.
Іноді до кипіння себе доводимо,
а потім жалкуємо, що даремно сили витрачаємо.
Чого сьогодні не змогли здолати,
на те є ще й завтра.
Не будьмо волати -
цим не треба себе лякати.
Тепле почуття любові,
не дасть нам загубитися в життєвому просторі.
Росою утрішньою, як зорею, умиймося,
Землею - годувальницею, радуймося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Svitlana_Belyakova