У світі, де звичайних реалістів називають песимістами,
Щоб жити сліпими й надалі — бо страх так велить,
Де хата зкраю — то святе, там будь-яку брехню людина їстиме,
Коли сам не думаєш - то й голова не болить!
І жодна дупа з місця не відірветься, аж поки дим не здійметься,
Допоки не в'їсться у очі і не припече...
Й не стане ча́су для питань та для пояснень — "що ж це воно діється...",
Коли останній шанс із корабля, хвоста піддерши, утече...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659299
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Ніколя Петрович