З болем в серці спостерігаю за тим, як нахабно і підло розкрадають майно, гроші, вистрадані людськими працею, потом, кров*ю... А люди?! Люди, немов покірні тварини у ярмі, з сумними очима спостерігають за тим, як викрдають часточку їхньої душі...От тільки ніхто не наважується сказати слова проти, боячись втратити те, що в них і так незабаром відберуть... Шкода, що ніхто не в силах збагнути, що часи кріпосної влади, тиранії, єдиновладдя вже давно в минулому...Зараз панує оспівана демократія! Скрізь вигукують, що влада у руках народу! Але, на жаль, це лише слова...
Люди! Коли ж ми почнемо діяти? Коли почнемо користуватис тими правами, про які нам розповідає закон? Коли ми зрозуміємо, що можемо змінити болото, в яке нас примусово загнали, на райські сади? Невже нас вчили сліпо підкорятися? А як же правда і справедливсть?..Їх заплямували і намагаються втопити в тому болоті, яке ми вважаємо своєю домівкою...
От зараз всіх критикую...А чим я краща?... Нічим...бо так само, як і всі, в душі бунтую, а сказати слово проти не смію, боючись залишитися ні з чим...
В такі хвилини залишається одне розчарування та усвідомлення власних неспроможності та безсилля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65933
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2008
автор: Алекса