О ненько моя, рідна Україна
Чи пам'ятаєш ти дідів своїх?
Тих навіжених, але добрих люде,
Що боронили, все тебе самі.
Згадай, як жить, чи як же ти кохала
Бо йде війна і йде вона - щодня.
І сил нема тобі, щоб так страждати
Згадай, згадай все те... сама.
Отих людей, що ти колись кохала,
Чи може тих кого ти убивала.
Згадай усе. І страх, і помсту й сум.
Осе оте, що хочеш так забути.
Згадай, згадай, там пам'ятай
І помилок - неповторяй, і неховайся ти!
Ти гордо встань і всім скажи - я тут!
І хай мовчать і сціплять зуби, бо ти ще є!
Небійся, ми з тобою, нене!
І як завжи встаємо в бій по першим півням
І йдем вперед, бо ти ще є!
Ти знай про це, й живи!
Небійсь, згадай, повір...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659429
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: pes7