тут немає ні часу
ані напрямку
ти просто йдеш
але завжди вперед
і кожна хвиля
проростає думкою
і кожна хвиля
паросток Землі
вона приносить нові хвилі-закрути
звертає хоч куди
або в нікуди
але підхоплює тебе
і ти на ній...
медуза
така прозора чиста
можливо трохи неймовірна
і легка
але ти власна.
бо нібилетиш
бо вільнапросто
бо ти дружиш з вітром
і малюєш по воді круги
а може й не лишаєш сліду
тиха
та чи важливо це?
чи варто зважувати легкість?
бо ти є ти
і лише це суттєво
тут і зараз
у воді чи на землі
а може й з вітром
ти блукаєш сміло
і відшукуєш своє себе
і вимальовуєш ці крила
так зароджується істина
десь глибокоповерхньо
і світ в тобі
і ти - частинка світу
лиш трохи від_окремлюєшся
бо ж любиться літати..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659438
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2016
автор: мелодія сонця